На сучасному етапі роль економічної освіти школярів та молоді стає надзвичайно актуальною, це зумовлено життєвою необхідністю молодого покоління адаптуватися до динамічних, мінливих, соціально-економічних умов життя.
Основними вимогами при цьому залишаються активність, самостійність, компетентність, діловитість та відповідальність майбутніх
учасників суспільно-економічних відносин. Значний внесок щодо економічної підготовки учнів зробили зарубіжні та вітчизняні вчені-економісти: О.В. Аксьонова “Методика викладання економіки”, М.В. Вачевський та В.М. Мадзігона “Основи економіки”, А.С.
Нісімчук та О.С. Падалка “Сучасні педагогічні технології”, І.Ф. Прокопенко, О.М. Комишанченка, О.Т. Шпак “Економічна підготовка педагогічних кадрів в системі безперервної освіти”, в яких викладено та проаналізовано актуальні питання економічної освіти учнівської молоді, підготовки та удосконалення учителів, які викладають предмети економічного спрямування у школі.
Підготовка майбутніх фахівців економічного профілю для забезпечення належного функціонування та прогресивного розвитку
національної економіки є не тільки завданням вищих економічних та неекономічних вищих закладів освіти, які вирішують нагальні галузеві проблеми, а бере свій початок від загальноосвітніх навчальних закладів, в яких відбувається формування понять та теоретичних знань учнів з економічних дисциплін.
Економічна освіта України ґрунтується на положеннях Закону України „Про вищу освіту”, Закону України „Про освіту”, Державної національної програми „Освіта” („Україна ХХІ століття”) та є невід’ємною складовою сучасної системи вищої освіти в Україні, що забезпечує підготовку молоді до професійної діяльності в усіх сферах господарювання. Економічна освіта є основою соціалізації особистості, фактором реалізації економічних свобод демократичного суспільства і гармонійного життя людини. В умовах ринкової економіки першочерговою є якість підготовки учнів, формування творчо мислячих людей, здатних до вдосконалення та оновлення своїх трудових умінь і навичок, пошуку неординарних рішень.
Практична реалізація цього завдання неможлива за відсутності знань та умінь під час формування світогляду громадянина. Незважаючи на актуальність формування ринкових інститутів, ще більш важливою проблемою для українського суспільства залишається зміна світогляду громадян. Значну роль у досягненні цієї мети покладено на шкільну економічну освіту. Виховання дітей у цьому напрямку передбачає не тільки формування ділових якостей, таких як ощадливість, підприємливість, розважливість, а й накопичення знань, що стосуються проблем власності, розвитку підприємницької діяльності тощо. Економічна освіта в школі необхідна для виховання в учнів економічної культури, для здатності правильно розуміти, як відбуваються соціально-економічні процеси, та активно брати участь в
діяльності суспільства.
Економічні знання по своїй сутності є універсальними і застосовуються в різних галузях. Кожен із нас у житті виступає і як виробник, і як споживач, і як громадянин. Сучасні економічні, політичні й соціальні зрушення в суспільстві висувають нові вимоги до шкільної молоді, до її вміння гармонійно співіснувати із суспільством, знати свої права та обов’язки, самостійно обирати свій шлях у житті, вміти правильно приймати рішення в умовах вибору, реалізувати свої здібності. З огляду на це, вивчення економіки допомагає учням отримати більш повне уявлення про формування й розвиток суспільства, дає їм змогу сформувати цілісну картину навколишнього світу, визначити свою життєву позицію. З цією метою запроваджуються та використовуються різні методи вивчення економіки, засвоєння економічних знань та кращого розуміння економічних проблем суспільства:
– використання сучасних інформаційних та інноваційних технологій на уроках економіки;
– застосування презентацій та відео-уроків для вивчення певних тем;
– організація роботи з обдарованими дітьми, розв’язування задач чи кросвордів на відповідну тематику;
– розробка позакласних заходів та ділових ігор як активної навчальної діяльності з імітаційного моделювання систем, явищ, процесів, які
вивчаються;
– проведення вікторин та конкурсів, які стимулюють конкуренцію серед учнів;
– розробка з учнями бізнес-ідей на основі принципів прибутковості, конкурентоздатності, перспективності та реальності, розробки бізнес-планів;
– проведення екскурсій з учнями на підприємства для ознайомлення їх з виробничим процесом.
Виходячи зі сказаного, необхідно наблизити зміст навчання до змісту життя; спрямувати навчання на пояснення життєвих ситуацій, підготовку компетентної людини. Зміст освіти має бути осучасненим таким чином, щоб випускники могли швидко адаптуватися в самостійному житті, цілеспрямовано використати свій потенціал як для самореалізації в професійному й особистісному плані, так і в інтересах суспільства, держави.
Розмаїття економічних відносин, в які вступають члени суспільства, дає змогу визначити цілі шкільної економічної освіти:
– оволодіння учнів базовими знаннями та вміннями, необхідними для продовження навчання, що дасть змогу сформувати розумні економічні потреби особистості, економічне мислення суб’єкта;
– оцінювати власні можливості, розкривати сутність економічних процесів і законів, пов’язаних з повсякденним життям окремої людини;
– обирати власний спосіб одержування майбутніх доходів, аналізувати й оцінювати власні професійні можливості, здібності та співвідносити їх з потребами ринку праці для визначення майбутньої сфери працевлаштування.
Економічне зростання є найважливішою умовою соціальноекономічного прогресу в довгостроковому періоді, оскільки воно передбачає
зростання економічної могутності країни, збільшення обсягів суспільного виробництва і розширення можливостей економіки задовольняти зростаючі потреби населення в товарах і послугах.
Фактори економічного зростання визначаються з урахуванням структури економічної системи (продуктивних сил, техніко-економічних,
соціально-економічних та організаційно-економічних відносин, господарського механізму), базисних і надбудовних відносин. Вдосконалення освіти як фактора економічного зростання слід базувати на економічному, техніко-економічному та соціально-економічному підходах.
Економічний підхід зорієнтований на досягнення внутрішньої економічної ефективності освіти. Це передбачає пошук найоптимальніших
шляхів фінансування системи освіти, раціональне використання коштів. Техніко-економічний підхід передбачає пристосування системи освіти до нових вимог виробництва і ринку праці, узгодження структури регіональних комплексів із профілем їх освітніх закладів, кількістю
випускників з наявним попитом на робочу силу.
Соціально-економічний підхід передбачає допомогу молоді при виборі спеціальності з урахуванням можливостей підготовки в регіональному освітньому комплексі, максимальну гнучкість при здійсненні початкового професійного вибору, визнання права на відповідну інтелектуальну та професійну підготовку за кожною молодою особою.
Перелік використаних джерел
1. Аксьонова О.В. Методика викладання економіки: Навчальний посібник. – К: КНЕУ, 1998. – 280 с.
2. Бородіна О.М. Корегування політики державної підтримки сільського господарства України / О.М. Бородіна, О.М. Могильний //
Економіка АПК, 2007. – № 6. – С. 55 – 61.
3. Вачевський М.В., Мадзігон В.М. Основи економіки. Навчальний посібник для учнів ліцеїв, коледжів, гімназій та загальноосвітніх шкіл 10 – 11-12 класів / М. Вачевський, В. Мадзігон. – К: Педагогічна думка. – 2007. – 612 с.
4. Гром’як Д.М. Соціально-економічні засади комплексного розвитку сільських територій [Електронний ресурс] / Д.М. Гром’як // Міжнародна інтернет-конференція «Актуальні проблеми економіки, обліку та менеджменту». — Режим доступу: http://www.viem.edu.ua/konf_V4_1/art.php?id=0606.
5. Збірник програм з економіки для загальноосвітніх навчальних закладів (курси за вибором). Частина І. 10-11 класи (для 11 класу). –
Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2008.
6. Збірник програм з економіки для загальноосвітніх навчальних закладів (курси за вибором). Частина ІІ. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2008.
7. Коваленко О.В. Ефективність використання ресурсного потенціалу підприємств //Вісник аграрної науки. – 2008. – № 7. – C. 70-72.
8. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. Навчальний посібник. – К: Видавничий центр “Просвіта”, 2000. –
368 с.
9. Нелеп В.М. Планування на аграрному підприємстві: підручник [Електронний ресурс] / В.М. Нелеп. — К.: КНЕУ, 2004. — 495 с. – Режим
доступу:http://buklib.net/books/21929/.